«Совиарт» — это «21 взгляд». Выставка молодых художников современного искусства.

На вернисаже есть urbi et orbi: векторы, направленные как к корням, так и в межгалактические эмпиреи. Вот корневое: живопись Михаила Попова. Украинская Йокнапатофа в красках. Образы М. Попова зафольклорены, мифологичны, уснащены народно-обрядовыми мотивами. В его манере искусствовед В. Немцова усмотрела «ведьм-арт», и не вижу повода поспорить с ней. В украинском искусстве вправду везде гнездится химеризм и «гогольянство» (от Николая Гоголя): в поэзии, театре, кинематографе...

Кровью национального фольклора подпитывается и «пламенный мотор» творчества Сергея Звягинцева. Его стилистика носит черты «Иван-гАРТа», закаленного (заГАРТованного — укр.) в этнографических кузницах. У двух упомянутых живописцев мотивы языческих культов, неотесанной магии, образы коров — принципиально опозиционны технократизованному искусству. Тут украинские художники, вероятно, в чём-то параллельны «новым диким».

А вот вектор к метагалактикам: цветовой бум «неогеометрий» Владимира Сурмача. Благодатный полигон для интерпретаций и ассоциаций.

Фонтан фантазий сулят и лирические абстракции Павла Керестея. Украинский абстракционизм, думаю, старше Кандинского и Мондриана. Его истоки можно усмотреть хотя бы в национальной вышивке, в раскраске пасхальных яиц. Однако совиной «ночью перед рождеством» перестройки абстракционизм третировался как мазня, достойная обезьян. Все же контрабандно ЭТО искусство существовало. Выныривало, например, на выставках Ивана Марчука и др. Даже украинский авиаконструктор, известнейший Олег Антонов был автором таимых абстракций... Наконец, осенью 1988 года абстракционизм и нонфигуративизм легально гостили в Киеве в рамках коллекции доктора Файерстоуна «Современное искусство Канады». Посему и работы П. Керестея воспринимаются скорее как имеющие традиционную почву (хотя его мать-земля Деметра и дематериальна), чем как эстетический экстремизм.

Более радикально на-строен к традициям Юрий Соломко с его квазиреализмом. Белая антропоидальная фигура на полотне «Отдых в пути» очень одинока. Она утратила динамику и витальность, и лишь ниспадающая струйка воды за спиной намекает на продолжение бытия в ирреальном, как чернобыльская перспектива, пространстве.

У Леонида Вартыванова также встретим попытку неприятия изведанного, усвоенного в школах. Вартыванов рассылает скептические намеки, контаминации. Почему бы не усмотреть в его «Предстоянии» смысловое соитье с «Троицей» Андрея Рублева?

Желчной иронией соц-арта пропитаны холсты Константина Самойленко. Взвесим названия работ: «Куда деваются люди?», «Проект очищения общества от всякой скверны.» Я вспомнил инженера, который с думами об улучшении социума работал сверхурочно, изобретая гильотины. Как антиутопия прочитывается «Живой квадрат» черных фигур Самойленко. Здесь безошибочно узришь композиционную цитату из К. Малевича, но прежде придут на память «черные списки» бериальных кабинетов. «Ты заходишь в кабинет, и тебя уж как бы нет.»

Я ничего не сказал о живописи Габриэла Булецы, о графическом наиве Валентина Мальченко, о «сюрромантизме» Александра Луцкевича, о других художниках «21-го взгляда». А каждый из них заслуживает более основательного разговора, чем весь размещенный здесь текст.

Некоторые из тех, кого представляет сейчас «Совиарт», неоднократно выставлялись (Г. Вышеславский, А. Животков, А. Бабак, М. Попов). Для других же (напр., К. Самойленко, С. Звягинцева, В. Величко) это — первая серьёзная экспозиция. Доселе они демонстрировали свои работы лишь на булыжной улочке — Андреевском спуске, петляющем с холма Киевском Монпарнасе.

Акция, которую «Совиарт» предпринял, носит в данном случае скорее консолидационный, чем альтернативный характер. Притом, она своевременна — выставок современного изоискусства Украины припоминается немного.

Посмотрим.

Из статьи И.Кручика к каталогу и выставке ЦСИ «Совиарт», которая прошла в 1989 г. в г.Киеве и г.Оденсе (Дания) с поездкой группы художников

Розпочате культурно-художнє оновлення позначилося двома етапними виставками – «Погляд» і «Молодість країни», які відкрили цілий материк «нового мистецтва». З того часу в експозиціях все частіше з’являються твори до того невідомих сучасних митців, та й творчість  добре знайомих часом розкривається з зовсім іншої, несподіваної сторони. І все ж, так зване, «неофіційне мистецтво» України до цих пір майже невідоме ані фахівцям, ані широкому глядачеві.

Запропонована Вашій увазі виставка «Українське малАРТство (1960-1980-рр.)», організована центром сучасного мистецтва «Совіарт» у Києві, є першою спробою заповнити цю прогалину.

… 3 середини 80-х років намітився новий етап в художньому житті, що позначився поступовим, але неухильним стиранням кордонів між «офіційним» та «неофіційним» мистецтвом. Соціальні передумови цього процесу стикнулися і об'єдналися з іманентною потребою самої культури.

Можна сказати, що покоління художників, що розпочало в цей час свій творчий шлях, стало першим в нашій образотворчості, яке не відчуло на собі адміністративного тиску та естетичної регламентації, першим, чиє становлення відбувається по-справжньому нормально. Нинішні молоді вільно почувають себе в «космосі» світової культури, добре обізнані з новітніми течіями сучасної образотворчості. Те, що для їх батьків було відкриттям, часто стає тепер загальником. Історія сприймається ними не як панорама стилів чи закономірне народження та смерть виражальних форм, а як літопис людських відчуттів та естетичних переживань. Тому досвід великих майстрів та значних художніх епох потрібен не для запозичення прийомів чи манер, а для того, щоб співставити себе, свій час з певним рівнем духовності.

Вони прийшли в образотворчість в епоху постмодерну, яка безкінечно розширила образно-естетичні уявлення. Якщо «класичний» модернізм абсолютизував принципове новаторство, стилістичну чистоту та єдність, передбачав постійну зміну образно-пластичних систем, що претендували на створення певних моделей естетично-філософського відтворення світу, то особливість постмодерну в його принциповій безстильності, еклектиці, яка виражає нову «екологічну» цілісність людського буття та самого мистецтва. В ньому немає сьогодні ані тупикових напрямів, ані протиборчих сил, воно не створює нової ієрархії цінностей. Його антираціоналістичність і безмежно широке сприйняття життя зі всією його фантасмагоричною абсурдністю апелює до загального культурного контексту, дозволяючи найвільніші інтерпретації.

Тому в творчості молодих домінує не стільки тяжіння до якогось стилістичного напрямку, що між тим і не виключається, а перш за все індивідуальне самовираження. В зв'язку з цим якось систематизувати калейдоскоп їх пошуків можна скоріше за внутрішньою спрямованістю, ніж спираючись на формально-пластичні ознаки.

Можна виділити художників, що продовжують традиції модернізму. Це і більш старші М. Кривенко, О. Бабак, і молоді О. Животков, С. Панич, П. Керестей; авторів, що зосереджені на живописно-метафоричних пошуках (І.Величко, М. Гейко, А. Лавренко, Г.Волков); живописців, що звертаються до відкритої стилізації створюючи своєрідні живописні притчи, що наче віддзеркалюють історичні і сучасні колізії (В. Покиданець, О. Маркитан).

Загалом звернення до притчи є однією з характерних рис сучасного мистецтва. Як відомо цей жанр визначається умовністю місця та часу дії, архитипічністю образів. В той же час властивий їй моралізаторський пафос розчиняється в творах художників в неоднозначності самого підходу до зображення, в його гротесковості, в навмисній естетизації абсурду.

... Показово, що в мистецтв! молодих з'являється, хоча й не численний, але вагомий в художньому плані соціально-критичний напрямок, який відбиває реалії нашого життя з характерної притчево-опосередкованої іронічної точки зору (Д. Фіщенко, С. Кондратенко).

... Молоді художники працюють і в дусі «нових диких», але порівняно з європейськими майстрами, їх живопис більш стриманий і пластично і емоційно, крім того певною мірою пов'язаний з нашим соціально-культурним контекстом, здатний викликати досить прозорі асоціації з реальністю (Ю. Соломко, Д. Кавсан).

Але, мабуть, найбільш помітне місце займає той напрямок трансавангардного живопису, що сформувався під знаком певного необарокко. Це твори С. Ликова. В. Рябченка, О. Ройтбурда, О. Гнилицького, О. Некрасової, О. Голосія, В. Клименко (Трубіної). Їм притаманне відкрито драматичне світосприйняття, інтерес до створення авторської неоміфології, яка то інтерпретує історичні образи, теми, сюжети, то на їх основі будує нові твори. За зовнішньою, часто гротесковою, а то й комедійно-іронічною формою приховується глибоко серйозне ставлення художників до творчості, мистецтва, життя, яке часто відчувається і відбивається ними як трагічна самоіронія.

...Та все ж таки, що об'єднує мистецтво 80-х, що визначає його як окреме явище в річищі образотворчості? Мабуть, підкреслена рукотворність, відверта присутність «авторського почерку». Але не слід всюди шукати ліризму, емоційності чи відвертого самовираження, бо мистецтво це перш за все не буквальне. Часто воно більш приховує, ніж розкриває. Ствердження через заперечення, заперечення як позитивна якість, іронія і гротеск, естетизація абсурду та підкреслена суміш різних змістових рівнів та перекрученість значень увійшли в мистецтво 80-х років, визначивши його багатозначність, широке сприйняття світу і залучення до нього найрізноманітніших явищ.

XXX
Таким чином, виставка має бути різною. Вона об'єднала і роботи, що, як кажуть, «позначені печаттю творчої зрілості» і твори художників, які тільки розпочинають свій шлях в образотворчості. Але в цій строкатій нерівнозначності і віддзеркалюється живий потік сучасного мистецтва. Потік, в якому одні спокійно пливуть за течією, другі наполегливо рухаються в протилежний бік, а треті прагнуть прибитися до якогось берега. Думається, що нинішня ситуація вимагає не розмежування на «лівих» та «правих», не змагання між «більш традиційними» чи «гостро авангардними», а чекає уважного, зацікавленого ставлення до всього, що позначене присутністю справжнього таланту. Виставка «Українське малАРТство (1960-1980-рр.)» робить в цьому напрямку перший крок...

 

Із статті Г.Скляренко до каталогу і виставки «Українське малАРТство (1960-1980-рр.)», яка пройшла спочатку в м.Києві у залах Торгово-промислової палати України на Львівській площі, потім в м.Оденсе (Данія) – міста побратима Києва. Вона стала найкрупнішою виставкою сучасного мистецтва в Україні.

 

Перед Вами - не каталог виставки, не галерейний проспект. Це - пропозиція. Початок великої нової художньої програми - "Агt news project" - це об'єднання, що створене в Києві навесні 1995 року. Спрямування його діяльності - надзвичайно широке і різноманітне, в той же час - визначене і цілеспрямоване. "Агt news project" має на меті активізувати мистецьке життя в Україні у всіх його проявах: від артринку до великих творчих акцій та теоретичних семінарів. Сьогодні це вкрай необхідно. Адже, на жаль, і досі в Україні не існує інституцій, яка була б здатна структурувати ті різнопланові, сповнені протиріч спрямування, що складають нині вітчизняний художній процес, поєднати його із загальними мистецькими напрямками, вивести його на широку світову сцену. "Агt news project" вважає, що може це зробити.

Така впевненість базується на серйозному грунті. Адже засновники проекту - Центр сучасного мистецтва "Совіарт", приватна галерея сучасного мистецтва "Обрій" (м.Хуст) і корпорац1я "ІРІС" вже не перший рік працюють в царині виставочної та організаційної художньої діяльності, мають значний досвід і поважну репутацію.

Так, Центр сучасного мистецтва "Совіарт" був створений ще в 1987 році і став однією з перших інституцій в колишньому СРСР, що програмно займалася сучасним мистецтвом. На його рахунку проведення близько двадцяти виставок, 6шьшість з яких не тільки стала етапними в художньому житті України, а й намітила шляхи міжнародного співробітництва в галузі мистецтва. Серед них - Перша радянсько-американська виставка сучасного мистецтва (1988), виставка творів молодих художників України "21 погляд" (1989), "Українське малАРТство 1960-1980-х років. Три покоління українського мистецтва" (1990), велика спільна українсько-датська художня програма, яка включила в себе біля десяти виставок творів живопису, графіки, скульптури, виставка творів українських художників в Мюнхені (1992) та інші.

Приватна галерея сучасного мистецтва "Обрій" (м.Хуст) виникла в 1991 році. 3 того часу вона зарекомендувала себе ініціативним організатором міжнародних пленерів, симпозіумів, виставок, в яких взяли участь десятки митців з України, Словаії, Румунії, Угорщини, Польщі, Росії, Фінляндії, Франції, Німеччини, Чехії, Голандії, Колумбії. Згадаймо лише кілька з них: міжнародний пленер "Хуст-93", "Українсько-французькі зустрічі" (осінь 1994), "Живопис, що ллється, як вода або ностальгія по волі" (січень 1995) та інші.

I нарешті третій учасник проекту - корпорація "ІРІС", багатофункціональна фірма, що поєднує організацію та проведення міжнародних і національних промислових та науково-технічних виставок (таких, наприклад, як "Українсько-китайська виставка товарів широкого вжитку", "Україна-Америка", "Київський ярмарок" та інші.), з видавничою діяльністю та промисловим виробництвом.

Художня програма "Агt news project" не тільки використовує попередній досвід її учасників, а й прагне надати йому нової творчої енергії, перенести їхню діяльність на більш високий фаховий рівень. Автори проекту вважають, що сучасне мистецтво України здатне не тільки зайняти своє помітне місце на арт-ринку, а й зробити свій внесок до світового мистецького розвитку. "Український художній простір" об'єднує сьогодні найрізноманітніших митців, надзвичайно різнопланові орієнтації, явища, індивідуальні творчі шляхи. Кожен з них має право на існування. Кожна пропозиція, в якій живе творчий пошук і справжня зацікавленість, варта на увагу. Сучасне мистецтво приходить до "екологічного" рівня самосвідомості, все більше розуміючи необхідність естетичного вибору, відносність прогресивних зрушень, цінність особистого бачення. Розширюючи сферу художності, залучаючи до мистецької діяльності нові види творчості, воно залишає головними критеріями якість художньої концепції, актуальність проблематики, професійність виконання. Тому "Агt news project"  передбачає працювати з різним мистецтвом, не обмежуючись певними напрямками. Його завдання: проаналізувати сучасний художній процес, визначити його головні спрямування, віддати належне провідним митцям, підтримувати нові актуальні явища, концепції, пропозиції, сприяти творчості молодих художників, надати їм можливість швидше реалізувати свої плани, увійти в художнє життя.

В даному альбомі представлені твори, які є частиною постійних колекцій, що належать учасникам проекту. Вони до певної міри, хоча й дуже частково, пунктирно, окреслюють те коло митців, те мистецтво, з яким вже працює "Агt news project" .Як бачите, воно дуже різне. Серед художників - представники старшого покоління українського малярства, творчість яких вже стала вітчизняною класикою, зарубіжні митці, що брали участь в тих чи інших українських акціях, молоді майстри вітчизняної художньої свідомості. Їхні твори різні за стилістикою, манерою виконання, відображають індивідуальне бачення життя і уявлення про жанрові композиції, роботи, в яких домінують суто формально-пластичні завдання, твори, що відбивають орієнтацію митців на ті чи інші напрямки модерністського мистецтва, і зовсім інші, що існують в царині постмодерної рефлексії. Об'єднує їх головне - висока мистецька якість і та самоповага, яка необхідна, аби створене ними в мистецтві зоставалося особистим й самобутнім. "Агt news project"  і надалі буде прагнути зібрати навколо себе найбільш цікавих майстрів, що гостро відчувають свій час, схильних до експерименту, пошуку нових змістових форм, які мають свою визнану творчу позицію, чиї інтереси співпадають із загальномистецьким процесом, чиї індивідуальні пропозиції здатні надати цьому процесу нового художнього виміру, вивести його на новий рівень творчого мислення.

Сьогодні в структуру "Агt news project" входить салон-галерея, що міститься в павільйоні 19 Національного виставочного центру (колишня ВДНГ) і пост1йно діюча творча пленерна база в м.Хуст (Закарпаття). Програма проекту включає проведення великих концептуальних виставок сучасного мистецтва, теоретичних конференцій з проблем розвитку, участь в художніх ярмарках. Проект передбачає високий рівень організаційної діяльності, міжнародний характер акцій, концептуальний підхід до їх проведення.

Отже, "Агt news project"  розпочинає свою роботу. Він має свою програму, високий фаховий рівень, безліч ідей і головне - те відчуття нового, життєздатного і актуального в мистецтві, що, сподіваємося, дозволить йому зайняти провідні позиції в художньому житті України.

 

Галина Скляренко

Стаття Г.Скляренко до каталогу і виставки "Агt news project"