Анонс  | Прес-реліз  | CV  | Фотохроніка  | Преса про проект ЦСМ "Совіарт"  | Архів  | Карта сайту
Poster 26.10 – 9.11.2006:   Микола ЖУРАВЕЛЬ. Проект "ПАСІКА"
ЦСМ "СОВІАРТ":   м. Київ, вул. Андріївський узвіз, 22-а
Відкриття 26 жовтня о 18.00

 

 
Асоціація артгалерей України
ПРЕС-РЕЛІЗ
Центр сучасного мистецтва «Совіарт»

 

Проект висувається для представлення України на 52 Міжнародній виставці сучасного мистецтва "Венеціанська бієнале" у червні-жовтні 2007 р.

 

Автор ідеї, художник: Микола Журавель
Організатор: Центр сучасного мистецтва «Совіарт»
Куратори: Олексій Титаренко (Україна), Сем Гантер (США)
Продюсери: Віктор Хаматов (Україна), Зоряна Альтомаро (США), Алекс Демко (США)
Партнери: Асоціація артгалерей України, Всеукраїнська творча спілка художників «БЖ Арт», Благодійний фонд «Культурна спадщина та сучасне мистецтво України, Галерея «Зоря» (Грінвіч, США)

МИКОЛА ЖУРАВЕЛЬ
ПАСІКА

26 жовтня – 9 листопада 2006 р.
Відкриття 26 жовтня о 18.00
ЦСМ «СОВІАРТ»: м. Київ, вул. Андріївський узвіз, 22-А


Відомий український художник Микола Журавель розробляє цей проект вже кілька років. Онук та син пасічників М.Журавель виготовляє унікальні вулики-скульптури, які, з одного боку є артефактом сучасного мистецтва, з іншого – цілком функціональні. Микола заселяє їх бджолами й починається... справжня "співтворчість": бджоли як скульптори ліплять форму.

Вулики виготовляються з використанням стародавньої іконної техніки левкасу, що метафорично поєднує їх з ідеєю храму. Храму гармонії з природою.

Унікальність проекту в тому, що він працює на межі сучасного мистецтва та глобального філософського питання: продовжувати підкорювати природу чи відчути себе її часткою. Питання, найактуальнішого зараз не тільки для "підбитої" Чорнобилем України, а й для всього людства. Питання зміни усієї парадигми. Переконані, що саме з глобальним питанням, а не просто "професійно зробленими" творами, треба виходити на такий загальносвітовий форум, "ярмарок нових ідей", як Венеційська бієнале.

Питання, до того ж, звучить, "гудить" дуже м’яко, по-українськи – тож ідеальний варіант, коли кожен народ додає щось своє у "світову музику".

В експозицію входять не тільки "діючі" вулики з відеопроекціями, а й сам кількарічний "ескізний" процес наближення художника до ідеї співпраці з природою – щоб це міг відчути кожен.

Олексій Титаренко

Микола Журавель створив вражаюче бджолине гніздо, що висловлює свої функції у величних, ліричних, бо навіть метафізичних термінах. А потім він зайнявся співпрацею з бджолами, що з часом заселили його споруду, і таким чином він завершив цей глибокий та складний концепт, водночас вироблюючи мед та створюючи мистецтво! Замість того, щоб робити вихолощені спостереження та вкладати екземпляри у колекцію, Журавель звернувся до самої природи, щоб створити живий монумент зв’язкам людства і нашої планети та їхнім гармонійним рисам.

Сем Гантер

Найгарніше, що нам демонструє бджолиний рій – це чудово виважений соціальний організм, який базується на поділі праці і відреченню від самозбагачення і самозадоволення на користь організму і його сукупності. Чи це не є рушійною силою любові, чи це не є сонячним характером бджолиної держави?

Йозеф Бойс розвинув поняття соціальної скульптури, яку ми спостерігаємо у житті бджіл. Одна з його акцій, яка була представлена на Documenta 6 в Касселі у 1997 році називалась “Медова помпа на робочому місці". Впродовж 100 днів мед тік по шлангах через приміщення, в якому люди дискутували про пошук нових ідей соціального організму. Бойс куштував мед кожен день, і кожен день його смак ставав дедалі кращим, витонченішим, ароматнішим, спілішим…

Крістіан Гузевскі

Частина проекту вже експонувалася в Українському інституті Америки у Нью-Йорку, пізніше – в галереї "Зоря", м.Грінвіч, Коннектикут.

Є домовленість "Совіарт" про участь в кураторстві проекту: Сем Гантер – автор передмови до останнього каталогу МОМА (Музей сучасного мистецтва у Нью-Йорку), Крістіан Гузевскі, Швейцарія – директор ARTRU, фундації, що працює на межі теософії та сучасного мистецтва.

Презентація проекту "Пасіка" в ЦСМ "Совіарт" тільки перший крок. Далі плануються художній розвиток проекту і "експедиція" його в Україні та за кордоном.


Інформаційна підтримка:
видавництво "Совіарт", журнал "Галерея", Артмедіацентр www.soviart.com.ua

ЦСМ «Совіарт»: м. Київ, вул. Андріївський узвіз, 22-а
тел.: (044) 425-2219, тел./факс: (044) 425-1079
e-mail: soviart@iptelecom.net.ua, сайт: www.soviart.com.ua

 

МИКОЛА ЖУРАВЕЛЬ

Народився 13 серпня 1960 року. Живе i працює в Києвi.
1989 закiнчив Київський державний художнiй iнститут
1995 член Нацiональної спiлки художникiв України
1999 член Спiлки БЖ-Арт

ВИБРАНІ ВИСТАВКИ ТА ПРОЕКТИ

  • 2006
    • Персональна виставка – презентація проекту Пасіка до 52 Біенале у Венеції (Київ, Україна) буклет, відео
  • 2005
    • Персональна виставка Пасіка. Галерея Зоря Файн Арт (Грінвіч, США) каталог, док. фільм
    • Спільна виставка фотографії: О.Глядєлов, І.Паламарчук, М.Журавель. Український інститут (Нью Йорк, США)
    • Персональна виставка Пасіка – перформанс. Галерея Арт-Блюз (Київ, Україна) буклет, док. фільм
  • 2004
    • Персональна виставка Ретроспекція проектів М.Журавля. Український інститут (Нью Йорк, США)
    • Спільна виставка 350 років потому. Будинок художників (Київ, Україна)
  • 2003
    • Персональна виставка левкасу та живопису, муніціпальна галерея (Харків, Україна)
    • Виставка ескіза-проекту Пасіка, центр сучасного мистецтва Совіарт (Київ, Україна)
    • Персональна виставка живопису, галерея L-Art (Київ, Україна)
    • Спільна виставка-протест Інвазія, виставковий зал Будинку Художників України (Київ, Україна)
    • Чотири кроки, Журавель, Живопис, галерея ArtEast, (Київ, Україна), персональна, каталог
  • 2002
    • Мистецтво України, Центральний Будинок Художника, (Москва, Росiя), каталог
    • Спiльна виставка з П. Бевзою, О.Литвиненком, М.Малишком, Н.Денисовою, А.Гуренком, О.Фiлем Софiйнi символи буття-2. Куратор П.Бевза (Київ, Україна), каталог
  • 2001
    • Спiльна виставка з П.Бевзою, О.Литвиненком, М.Малишком, О.Малишко, Н.Денисовою Софiйнi символи буття. Куратор П.Бевза, текст до каталогу С.Кримського. Виставочний зал Хлiбня (Київ, Україна), каталог
    • Ленд-арт (с.Могриця, Сумська обл., Україна), В.Шкарупа, Г.Гiдора, А.Блудов
    • Персональна виставка Пласти, левкаси, галерея 36 (Київ, Україна)
  • 2000
      Спiльна виставка з Р.Романишиним, О.Пiнчуком, М.Приймаченко. Мунiципальна галерея (Йокогама, Японiя)
  • 1999
    • Всеукраїнське трiєнале скульптури Київ-99 (Київ, Україна)
    • Спiльна виставка з М.Вайсбергом, Б.Єгiазаряном (Берн,Швейцарiя)
  • 1998
    • Спiльна виставка з Ю.Соломко, О.Бабаком, галерея Ательє Карась (Київ, Україна)
    • Персональна виставка живопису, галерея 36 (Київ, Україна)
    • Персональна виставка, Левкаси, галерея Триптих (Київ, Україна)
    • Персональна виставка Сферографiя-2, галерея Совiарт (фотографiя, вiдео, графiка, об’єкти) (Київ, Україна)
    • Всеукраїнська трiєнале живопису Київ-98 (номiнацiя, перша премiя) (Київ, Україна)
    • Арт-фестиваль, проект Мистецтво ХХ столiттях (Київ, Україна)
    • Спiльна виставка з А.Блудовим, посольство Великої Британiї (Київ, Україна)
    • Акцiя Сферографiя-Сферограма (в рамках персонального проекту ТрансСфер) галерея БЖ-арт (Київ, Україна)
    • Творчий пленер Робiнзонада за пiдтримки всеукраїнського об’єднання АРТанiя (Хмельницький, Україна)
  • 1997
    • Спiльна виставка з А.Блудовим, галерея 36 (Київ, Україна)
    • Персональна виставка живопису, музей Т.Г.Шевченка (Київ, Україна)
    • Арт-фестиваль, проект Аутентична туга спiльно з художниками Т.Бабак, О.Бабаком, П.Гончарем. Куратор проекту О.Титаренко, музей Т.Г.Шевченка (Київ, Україна)
  • 1996
    • Творчий пленер у Святогорському заповiднику. Територiя тексту 2. Куратори проекту С.Тесло, І.Орлова (Святогорськ, Донецька обл., Україна)
    • Арт-фестиваль, номiнацiя кращий художник року (Київ, Україна)
  • 1995
    • Творчий пленер у Святогорському заповiднику. Територiя тексту 1. Куратори проекту С.Тесло, І.Орлова (Святогорськ, Донецька обл., Україна)
    • Спiльна виставка з А.Блудовим, Управлiння держадмiнiстрацiї м. Києва (Київ, Україна)
  • 1994
    • Рiздвяний вернiсаж, галерея Веста-АРТ (Київ, Україна)
    • Перший загальноукраїнський ярмарок мистецтв (Київ, Україна)
  • 1992
    • Персональна виставка живопису, клуб Лайонс (Зелегендштадт, Хайнбург, ФРН)
    • Ярмарок мистецтв АРТ-МІФ (Москва, Росiя)

ВІДЗНАКИ

  • 1998
    • Перша премiя Всеукраїнського Трiєнале живопису, Київ, Україна
  • 1996
    • Приз Золотий перетин та звання художник року в дiлянцi живопису на Мiжнародному АРТ фестивалi, Київ, Україна

 
Фотохроніка

Photo-chronicle Photo-chronicle Photo-chronicle Photo-chronicle Photo-chronicle Photo-chronicle Photo-chronicle Photo-chronicle Photo-chronicle Photo-chronicle Photo-chronicle Photo-chronicle Photo-chronicle Photo-chronicle Photo-chronicle Photo-chronicle Photo-chronicle Photo-chronicle Photo-chronicle Photo-chronicle

 
Преса про проект

Сем Гантер, професор мистецтвознавства, Принстонський унiверситет
"ПАСІКА" Миколи Журавля

При першому знайомствi iз творчiстю Миколи Журавля може здатися, що вона дещо вузько сфокусована, що вiн вперто i старанно будує мистецький свiт, зосереджений на бджолах, вуликах та бджолярствi. До того ж витонченi концептуальнi твори українського майстра, його малюнки, картини, моделi, скульптури та документальнi матерiали, що увiйшли до проекту "Пасiка", пропонують нам вражаючий i зворушливий спектр образiв, що базуються на вiковiчних бджолярських традицiях.

Однак його нiбито проста тематика, хоч вона i несе вiдчутну зорову насолоду, є лише спокусливою мiстичною брамою до свiтогляду, що його Журавель постiйно збагачує через свiй винахiдливий пiдхiд до власної тематики. Дивлячись на нього iншими очима, можна ствердити, що проект "Пасiка" водночас є i не є тим, на що вказує його назва -вуликом, зпроектованим та збудованим людиною, чий рiд займався бджолярством впродовж багатьох Ґенерацiй. У центрi його маємо справжнiй вулик, вражаючу дерев'яну споруду ручної роботи, чия нахилена конусова конфiҐурацiя водночас нагадує фригiйський ковпак, класичний символ революцiї, i людське серце, скрiплене ребрами i позначене на м'язовiй стiнi бороздчатими Ґрафiтi.

Органiчну вуликову структуру пiдтримують форми та об'єкти, пов'язанi з її чiльною темою; всi вони присвяченi Петровi Iвановичу Прокоповичу, українському вченому XIX ст., що винайшов систему "рацiонального" бджолярства i дiйсно створив модерний вулик, як ми його знаємо. Журавель багато чого запозичує в цього свого духовного наставника, i вiддячує йому, переносячи його вчення i етику у XXI ст. Проте це означає бiльше, нiж модернiзацiя коробки з рамками, що виймаються; вiзiонерський проект Журавля адаптує та деконструює прокоповичевi впливовi принципи, заглиблюючись до концепту, на якоми вони всi базованi, i бере до лiричної уваги його емоцiйний, символiчний та унiверсальний вимiр.

Інакше кажучи, Журавель, випускник Київського державного художнього iнституту, що i надалi живе у Києвi, хоч його твори експонуються по всьому свiтi, створив вражаюче бджолине гнiздо, що висловлює свої функцiї у величних, лiричних, ба навiть метафiзичних термiнах. А потiм вiн зайнявся спiвпрацею iз бджолами, що з часом заселили його споруду, i таким чином вiн завершив цей глибокий та складний концепт, водночас вироблюючи мед та творячи мистецтво! Замiсть того, щоб робити вихолощенi спостереження та вкладати екземпляри у колекцiю, Журавель звернувся до самої природи, щоб створити живий монумент зв'язкам людства i нашої планети та їхнiм гармонiйним рисам. Водночас вiн вперто наполягає на увазi до створених людиною препон цьому гармонiйному спiвiснуванню; цей процес притягує його увагу вже не перше десятилiття, од самого початку експонування його творiв, ще навiть до того, як вiн закiнчив iнститут у 1989 р., i по тому, вже у вiльнiй пост-совєтськiй Українi.

Бурхливiсть цiєї складної доби вiдбилася у творах Журавля, особливо у акцiї 2000 р. пiд назвою "Агресивне бджолярство", що входить до складу його бiльшого проекту "Пасiка". Вже сама її назва є оксимороном, бо за самою своєю природою бджолярство є лагiдним та дещо пасивним зайняттям. У вiдеозаписах, документуючих руйнування, спалення вулика, митець показує у "Агресивному бджолярствi" перевернутий свiт, трансформуючи мирну царину у вiртуальне пекло. Замiсть використання диму для лагiдного спровадження бджiл до вулика чи з нього, емоцiйний пасiчник використає жорстоку силу вогню та вщент нищить бджолиний притулок. Аналогiчним чином, шокуючi жорстокi алюзiї вказують на ширший свiт навколо нас, де традицiйнi цiнностi раптом непередбачено руйнуються. Символiзм вулика як храма, в якому чудесним чином продукується золотий мед, постає зкорумпованим; при горiннi вулика золотий стає одвiчним кольором комерцiї, спiвпраця мутує у домiнацiю.

Не менш вражаючими, хоч i набагато спокiйнiшими у їхнiх образах та алюзiях, є iнсталяцiї та акцiї, що знаходимо поруч iз "Агресивним бджолярством" у мистецькiй бiографiї Журавля. Чистi бiлi сфери iз червоними стрiлочками репрезентують цiлеспрямований рух бджiл у проектi 1998 р. "Сфери", в той час як наука i чудо роблять свою поетичну змову у проектi 2002 р. "Консервацiя туману", що продовжує лiнiю, започатковану "Паризьким повiтрям 1919 р." Марселя Дюшана. Загадковi сфери, iнстальованi посеред вулиць i паркiв Києва, вражають мiстичною красою їхнього чистого мiнiмалiзму. Банки зеленого скла та їхнi старомоднi металевi кришки у ретельно задокументованiй "Консервацiї туману" репрезентують не менш таємничу iдею, але у термiнах настiльки легких, ефемерних та елегiчних, що вони межують iз трансцендентним.

Вражений ранковим туманом центральної України, Журавель буквально "спiймав" цей ефект, за допомогою найпростiшої методологiї, але з натяком на радiсний алхемiчний процес. Серiя фотографiй свiдчить, як вiн заходив у воду рiчки Псел бiля села Могриця, вбивав палки у рiчкове дно i на верхiвцi кожної розмiщав перевенуту банку. Ефемерна природа цього зусилля пiдкреслюється знiмками, нечiткими через той самий туман, що художник по-донкiхотському намагається спiймати у банку. Пiзнiше, банки, що були затуманенi, свiдчать про iстину: заповненi лише краплями води, вони не були спроможнi зберегти повсякденне чудо природи - iнакше кажучи, нiщо не спроможне зупитити час i природнi сили. Цi банки могли лише тужливо i старанно натякати на iснування такого чудесного явища, що регулярно вiдбувається у природi, демонструвати та шанувати її.

Аналогiчним чином Журавель пiдходить до концепту безпосередньої спiвпрацi з цими силами природи у його великому "Ескiзi вуликiв" 2003 р. - свиткоподiбному документi, на якому плями чаю та вина iлюмiнують ескiзи тушшю, що розбудовують ключовi елементи, як от сам вулик, з його похиленою банею та органiчною формою. В однiй з секцiй композицiї маємо бджiл, що рояться (мабуть зазначаючи недокiнчений вулик); у iнших вони наближаються до вулика i нарештi входять до нього. Цей ескiз, з його версiями вулика, що накладаються одна на одну, сяє медово-золотими тонами, чиє джерело - чайне листя та виноград - знову пiдкреслює залежнiсть людини вiд балансу iз природою.

Ще бiльше вiдкриває одна з робiт 2003 р., виконана олiєю на полотнi; її секцiї втiлюють органiзоване шаленство населеного вулика, це трудiвники-бджоли розпочинають свою невпинну працю. Затуманенi, начерковi областi синього, бiлого, червоного та потокiв жовтого майже затьмарюють органiзовану конструкцiю евентуального вулика, рамкову систему, що Журавель продмонтрував у пiдготовчих малюнках, а потiм зробив значно бiльш вагомою у таких великих, випромiнюючих свiтло роботах мiшаної технiки як "Рамка № 1 " та "Рамка № 2" з циклу "Пасiка".

У цих живописних творах, так само як i у iнших варiантах проекту, що через якусь прадавну алхемiю нiбито трансформувались iз заповненого медом стiльника у українськi iкони, насиченi золотi квадрати росташованi на вiдстанi один вiд одного, їхнi поверхнi вкритi цяточками, немов для того, щоб позначити, що кожен з них заповнений iншим гатунком пилку, результатом денної працi, трохи вiдмiнним вiд iнших. Поза структурами, що складають рамку для позолочених решiток, виявляємо тi самi вишкрябанi Ґрафiтi, як i на зовнiшнiй поверхнi самого вулика. Ба мабуть найбiльш iнтригуючим є те, що чотири банки, подiбнi до тих, що були використанi у "Консервацiї туману", займають верхнi реҐистри композицiї, немов для того, щоб iнтродукувати у неї той туман, що обступав вулик, коли той був заповнений бджiлами i був живою частиною краєвиду.

Прошарки значень, що вирують пiд поверхнею циклю "Пасiка", у поєднаннi з журавлевими тендiтними калiграфiчними написами у ескiзах та iнтенсивною iлюмiнацiєю вулика у серiї решiткоподiбних творiв, все ж таки знаходять своє найповнiше i найглибше вiдбиття у самому вуликовi. Дерев'яна скульптура у формi порожнистого похиленого конусу, що слiдує принципам, започаткованим Прокоповичем два столiття тому, але також несе вiдбиток модерної доби та iнтенцiї митця, достатньо влика, щоб умiстити людину, що сидить. Два її крила сформованi таким чином, щоб при повному спiвпадiннi залишався вiдкритий простiр та портали для бджiл. Але ключом до цього процесу виступає золотисто-червоний пiгмент, якому була дана можливiсть вiльно розлитися по блiдiй, гiпсоподiбнiй поверхнi, пiдкреслюючи такi принциповi деталi як мiнiатюрнi "бджоли" рельєфних стрiлочок та Ґрафiтi, вшкрябанi у три грубих ребра, що, здається, могли би виконувати роль сходiв до димаря на якiйсь прадавнiй стiнi.

Вражаючий скульптурний твiр, "Пасiка" пiдiймається над процесом свого створення, документацiєю цього процесу, та пов'язаними з цим роботами Журавля; вона перетворюється на те, що митець задумав у триваючiй серiї робiт, що базуються на одному принциповому символi: бджолi у її стосунках iз своєю спiльнотою, i, по тому, бджола та бджолина спiльнота у гармонiйному спiвiснуваннi з природою. Амбiтний проект Журавля таким чином перетворюється у вражаючий, живий, миротворчий образ не бiльше не менше як власної вiзiонерської утопiї.


Крістіан Ґузевскі, Рюненберґ, Швейцарія
Дещо про бджіл з позиції гуманізму

У дні давно минувших розвинутих цивілізацій, тоді, коли з дикої оси зробили корисну бджолу, виникли близькі стосунки між людьми і бджолами. Зовнішнім проявом цих стосунків є "житловий будинок" бджіл - вулик. Вулик бере свій початок з природних захисних середовищ, наприклад порожнини дерева або гілок, в яких бджоли будували свої соти. Давні розвинуті цивілізації та навіть примітивні культури створювали людські або міфологічні фігури зі стовбура дерева, в яких селилися бджоли. Набагато пізніше виник вулик-дуплянка, і лише останні 150 років існує сучасний функціональний рамковий вулик, який базується на засадах раціональності та прибутковості.

Тому мова форми і естетики вулика Миколи Журавля має такий позитивний ефект. Зконструйований з дерева і оздоблений левкасом (так, як традиційна ікона), а потім прикрашений художнім рельєфом, вулик справляє враження храму. В ньому відображаються елементи українського ландшафту і в такій ж мірі характер бджолиного рою. Одна сторона справляє враження войовничості та оборонності, а інша - гармонійності та гостинності. Широта внутрішнього простору надає бджолам творчу свободу і своєю грушоподібною формою нагадує жіночу матку. Вулик в ландшафті справляє враження особистості і перетворюється на його творчий елемент (ленд-арт). Таким безпосереднім естетичним виразом візуалізуються духовні та душевні стосунки між людьми і бджолами. В ньому також оживають прадавні міфологічні стосунки. Мова не іде більше про мед як про продукт харчування, бджола тут стає священною істотою, символом духовного буття. Буття виражене в духовній присутності, в невидимій особистості бджолиного рою. Бджолярі постійно наголошують про свої внутрішні переживання і "розмови" з цією особистістю. Відомі також вражаючі наслідки, які можуть статися через смерть бджолиного батька (бджоляра). Бджоли не приймають іншого бджолиного батька або мати і слідують за своїм бджолиним батьком у духовний світ. Вони помирають. Рудольф Штайнер, філософ-спіритуаліст і засновник антропософії (1861-1925), зображує це так: коли бджоли рояться, тобто слідують за новою маткою, вони переживають процес схожий на душу вмираючої людини, яка залишає своє померле тіло і прагне нової інкарнації.

Фізичні та хімічні явища які проходять в бджолиному вулику досліджені в досконалості природничими науками. І все ж кожний раз виявляються нові факти: про бджолиний політ, бджолиний танець, комунікацію між бджолами і в середовищі самого вулика шляхом різноманітних коливань клітинних мембран і таке інше. Гуманітарна наука вважає бджолиний вулик аналогом людської голови і тіла. Наприклад, трутні подібні до нервових клітин. Робочі бджоли - до клітин крові. А білкові клітини людини подібні до клітин бджолиної матки. Червоні кров'яні тільця діють в нашому тілі подібно до старанних робітниць бджолиного рою, що будують і утримують наше тіло, яке, як відомо, складається з окремих клітин. В клітинах нашого тіла також помітна тенденція до шестикутних форм. Найяскравіше це видно в кісткових клітинах. В наших нервових клітинах присутня постійна тенденція відмирання (на цьому базується наша самосвідомість), яке поглинає життєві сили нашого тіла - цілком як самозакохані трутні, які споживають старанно зібраний працьовитим роєм мід. Білкові клітини з яких розвивається людський ембріон і тільки потім виникають клітини крові і в останню чергу нервові клітини є аналогічними до періодів розвитку - бджолиної матки 1 6 днів, робочої бджоли 21 день і трутня 24 дні. Звідси також прослідковується сонячний характер матки - вона розвивається найшвидше; земний характер трутня-вони потребують найбільше часу, і зрівноважений місячний характер робочої бджоли. Існує ще багато різних відповідностей між хімією людського тіла, бджолиного вулика і необхідною для природи в цілому важливої діяльності бджіл.

Цвіт, нектар, мед, віск, прополіс - кругообіг, який утримує і зцілює наше життя, Землю і космос - це суть бджоли. Бути в товаристві і оточенні бджіл - це означає утримувати і плекати зцілюючі і живлячі сили життя і Землі. А все ж найгарніше, що нам демонструє бджолиний рій - це чудово виважений соціальний організм, який базується на поділі праці і відреченню від самозбагачення і самозадоволення на користь організму і його сукупності. Чи це не є рушійною силою любові, чи це не є сонячним характером бджолиної держави?

Йозеф Бойс розвинув поняття соціальної скульптури, яку ми спостерігаємо в житті бджіл. Одна з його акцій, яка була представлена на Documenta 6 в Касселі у 1 997 році називалась "Медова Помпа на Робочому Місці". Впродовж 1 00 днів мед тік по шлангах через приміщення, в яких люди дискутували про пошук нових ідей соціального організму. Йозеф Бойс куштував мед кожен день, і кожен день його смак ставав дедалі кращим, витонченішим, ароматнішим, спілішим...

Одного весняного дня, сидячи під квітучою яблунею, я звернув увагу на таємничий "звук", що виходив з дерева. Він ставав то тихішим, то голоснішим, то майже перетворювавсся на мелодію, то затихав, то ставав настільки реальним, що його можна було описати словами і все ж таки залишався недосяжним для розуміння, безконечно таємничим, гармонійним, космічно сонячним. Це були тисячі бджіл, які збирали нектар в цвіті, і в їхньому "звуці" лунала космічна пісня вічно присутньої любові.


Олег Сидор-Гібелинда, Старший науковий співробітник Інституту проблем сучасного мистецтва Нацiональної академiї образотворчого мистецтва i архiтектури України, м. Київ
Шляхом бджоли: унікальний проект Миколи Журавля

Процес народження артефакта споріднений до дозрівання меду, разом із вибиранням його із стільника. І в першому, і в другому випадку маємо ескіз, збирання матеріалу, довгу, поетапну працю над реалізацією задуму, нарешті, донесення кінцевого продукту до вуст/очей споживача. Тільки митцеві у своїй творчості все частіше доводиться поєднувати дві несхожі ролі: бджоли та бджоляра, доглядаємого та вихователя, того, кого ведуть, і того, хто веде. Інакше кажучи, треба бути майстерним у ремісницькій справі, але й не посрамити себе у льоті уяви, а це не кожному авторові по плечу. Лише тому, для кого, за виразом Григорія Сковороди, "незрівненно більша радість збирати мед, ніж його споживати" (27-ма з його "Байок харківських").

У долі українського майстра Миколи Журавля усе вищесказане - зовсім не метафора. І батько його, і батьків батько, і уся низка предків були потомственими пасічниками, від яких їхній нащадок успадкував не професію, а передусім кропітко-ретельне ставлення до первісного матеріалу. До речі, не так вже й відмінного від ремісницького, принаймні в живописі, що у давні часи - мені йдеться тут про середньовічне іконописання -обов'язково використовував левкаси, особливі ґрунти, що за своєю матеріальною консистенцією, за фактурою наближаються до воскової речовини, одного з продуктів бджолярства. (Забігаючи уперед зазначимо, що серед новацій нашого автора було використання архаїчної техніки у модерному мистецтві секулярного штибу, зокрема у станковому живописі.)

Між тим, ставлення власне до бджолярства в Україні було не менш поважним, ніж до образотворчого мистецтва. Покровителів в нього було декілька, від Іоанна Златоуста, чиє легендарне красномовлення не даремно порівнювали із вкусом меду, до святого Амвросія, єпископа Міланського та одного з отців західнього християнства, якого в нас із доброзичливою фамільярністю називали Амбрось (між іншим, бджолам також даруючи пестливі імена на кшталт "бджолят" та "бджоленят"):

З вуликом Амбрось іде там Не скупий вгостити медом. (Лазар Баранович)

Приліт бджіл - початок весни, пробудження природи (час, коли створюється і журавлева "Пасіка", коли пишуться ці рядки), про це писав у "Оді на 1-ий день травня 1761 р." Іван Максимович. З точки зору історії це був час ще первісного у своїй суті бджолярства - бортництва (вулики видовблюються у товщі колод), але вже в наступному столітті чернігівський поміщик Петро Прокопович винаходить рамковий вулик нового типу, що створює мікропереворот у цому типі ремесла (і правда, вже у 1910 р. кількість бджолиних сімей в Україні досягне 1,6 мільйонів - майже всі вони загинуть під час Другої світової війни). Факт, що півтора століття по тому вразив нашого сучасника, надихаючи його до створення проекту "Пасіка", що перші його начерки датуються вже минулим сто- і тисячоліттям: 1997 р.

Не можна однозначно стверджувати, що він надихався лише історією, легендами сивої давнини. У сучасній мистецькій культурі бджоли уявляють собою більш складне, амбівалентне поняття, ніж це було у добу бароко (попри все різноманіття "бджолиних смислів", майже всі вони синонімічні: чеснота, милосердя, солодкість світу, слідування благодаті). Бджоли, хоч і рідше за ос, мух чи навіть птахів, символізують зловісну погрозу (але декілька марґінальних хорорів в цьому відношенні не роблять погоди). Все ж таки осадок давньої мудрости, добре упередження предків - незнищенні. Ось чому набагато частіше бджоли асоціюються із медитацією та мудрим мандруванням ("Бджоляр" Тео Ангелопулоса). Або ж - із особливою мудрістю, до якої наблизитися можна лише фраґментарно й тактильно - через її неспіврозмірність, як це і робить Йозеф Бойс у дюсельдорфському перформансі 1965 р. "Як пояснити картини мертвому зайцю", також розвинуючи цю тему у "Бджолиній цариці" та інших роботах.

Проект українського майстра створювався не так із оглядкою на досвід німецького класика, але із спокійним усвідомленням іншости свого шляху. Україна - країна із чітко окресленою патріархальною, селянською основою, було б марною справою приписувати їй надмірний технократизм. Україна, ясна річ, не Росія, але також і не Японія чи Швеція. Однак, мабуть у завзято-шановливому переосмислюванні дідівських рецептів і знайде вона свій рішучий шанс - у мистецтві та у житті? І перший крок на цьому шляху мусить зробити саме митець? На закруті сучасного хаосу він прагне не постмодерністичної іронії, але надскладного синтезу, напруженої, вистражданої гармонії. "Проект має для мене самоідентифікаційний характер, - каже автор, - люди - як бджоли... Пасіка -Україна".

Почнемо з того, що власне творчому актові (генеалогія якого - "Сферографія" та "Агресивне бджолярство", масштабні роботи попередніх років, включно із артистичним дійством на одному з київських холмів, змістом якого був протест проти російської агресії у Чечні) безпосередньо передує довга подорож Журавля по містах і селах своєї країни, з заходу на схід, з півдня на північ. Вже власне у живописі він мав нахил до планетарного мислення. Тепер він дістав нагоду відвідати Дубно, Кам'янець-Подільський, Білгород-Дністровський, Хортицю, Сорочинці, Переяслав, Канів, Суми (загалом близько дванадцяти населених пунктів, що є знаковими для української історії, вагомими для вітчизняної пам'яті - що викликають спогади про Гоголя, Шевченка, про часи козацьких гетьманів). А десь і насправді злетіти: над скелями Бахчисараю, у дельтаплані.

Журавлеві вулики, кількістю близько восьми-дев'яти - більш, ніж вулики; менш, ніж вулики. Їхнє прагматичне призначення скоріше підпорядковане авторському задумові, однак не є повністю пригніченим: справді, усередину оселюються бджоли, жити-бриніти, зносити до своєї дивної оселі солодкі трофеї. Також береться до уваги волюнтарний характер поведінки окрилених доглядаємих, що тут виступають у ролі вимушено-анонімних співавторів. По закінченню своєї місії, вони здадуть "братам своїм старшим" буквально "мед і пахощі всієї України", самі ж будуть переселені до вуликів звичайного типу. Вулики-артефакти митець подасть до глядацької уваги у розкритому стані, оголюючи ребра каркасів.

Ззовні вулики виглядають як щось середнє між язичницькою скульптурою та цистерною для екстремальних випробувань, між багаторазово збільшеним горіхом та дитячою гіркою. Водночас інопланетні - і дуже свійські, близькоспоріднені до людської істоти, загадкові - і відкриті до пізнання. При тому кожен з них має особливу форму та внутрішню конфігурацію, що задає ритм праці бджіл. А цілокупний жанр коливається між ленд-артом, довгограючим театром і традиційною тривимірною статуєю. Приоритет, непевно, буде належити останній, однак побутування артефакту дуже тонко визначає інтонації довготриваючого перформансу та "земельного мистецтва". Земля зрощує, небо колисає, мистецтво надає нестандартну шляхетність обрисів. Та осмислює, прямуючи шляхом бджоли, чиє значення так витлумачивав філософ Сковорода: "герб мудрої людини, що робить працю, на яку здатна".

Творчість значного митця - рівно як і життя епохи-нерідко супроводжується низкою символічних співпадінь, як у просторі, так і у часі. Так, рік прокоповичевого винаходу вулика модерної конструкції - 1 81 4-й - водночас дав Україні Тараса Шевченка (з яким він зустрівся у 1843 р. у с. Пальчики під Батурином - і його влітку 2005-го планує відвідати наш автор). А ще зовсім нещодавно на київському Подолі Музей бджільництва сусідував із штаб-квартирою Віктора Ющенка, теперішнього Президента України, чия резиденція за цілком зрозумілих причин сьогодні пересунулася вище - і вздовж схилу холма, і вздовж ієрархічних сходів. Що не дивно: колір Помаранчевої Революції (палким прихильником якої був і Микола Журавель, організатор протестних акцій митців у Києві восени 2004 р.) багато чим споріднений кольорові меду, із легким висвітленням тону. Однак поголос вперто приписує право перворідства апельсинові...

Анонс  | Прес-реліз  | CV  | Фотохроніка  | Преса про проект ЦСМ "Совіарт"  | Архів  | Карта сайту