Анонс  | Про виставку ЦСМ "Совіарт"  | Архів  | Карта сайту
 
ГРА ВИПАДКУ + ГРА УЯВИ

Старі, затоптані пластикові плитки для підлоги, - найскромніші, безколірні, ніякі, - найнепомітніша річ суто утилітарного призначення. Жодного разу за всю історію їх існування ніхто не звернув на них ані найменшої уваги. І я також, звичайно. 15 років дуже і не дуже відомі художники наступали на них кожного дня, ідучи до своїх майстерень. Але ніщо не вічно у матеріальному світі. Вони відслужили свій вік і почали відділятись, плутаючись під ногами. Вони стали не потрібні і навіть зайві, - їх почали відкидати ногами у темний кут, щоб якийсь прибиральник забрав і викинув усю цю гору сміття.

І це дійсно сталося - одного разу одна людина звільнила коридор від цього брухту і віднесла його... до своєї майстерні. Дурість? Цілком можливо. Звичайно, це не перший випадок, коли речі з смітника отримують друге життя та несподіване призначення завдяки чиємусь спостережливому та грайливому погляду. Але цей безнадійний хлам не мав такого шансу і був приречений на припинення існування.

Спочатку я збиралася використовувати цей безкоштовний матеріал під живописні експерименти. Але мене здивувало, що з зовнішнього боку ідентичні плитки виявились напрочуд різними із зворотного боку, - і за фактурою, і за кольором, - немов би різні автори залишили сліди своїх... не рук, звичайно, але все ж - сліди. Хвора фантазія? Але чому б не погратись? І почався броунівський рух на підлозі - захоплюючий процес розваги для себе - "без планів". І тільки коли вся підлога майстерні була вкрита композиціями з гармонізованого хаосу, прийшла "дика" ідея зробити „виставку" - короткочасну експозицію у вікні галерейного плану - своєрідну "музичну паузу". Чому б ні?

О.Рижих