Василь Бажай. ДЕТЕРМІНО/АНТИТЕЗА

Тексти стають замінником живописного полотна.

В цьому, до речі, немає нічого дивного. Заміщення однієї медіа іншою відбувалися завжди. Так скульптура свого часу поступилася живопису в ранньо-християнській Європі і на арабському Сході; так, тепер, живописна структура піддається натискові динамічно-агресивних видів Ars Electronica. Інтер-медіальні заміщення ніколи не вважалися зникненням одного з видів мистецтва. Живопис де-термінізується, тобто стає причинним, як наслідок розвитку (і важко сказати якого саме - довго- чи коротко-тривалого) нових медіа в мистецтві.

Між опозиційними медіа встановлюється дивовижна рівновага тріади. Платон вірно підмітив суть кожного з її елементів: "ейдос - деміург - матерія", що в свою чергу відповідало трьом сферам буття: "нус - психе - космос". Гегель перетворив її в універсаль-ний закон різнопланового процесу розвитку: "теза - синтез - антитеза". Кожен об'єкт, кожен процес і феномен, а в нашому випадку і живопис, має свій базовий принцип, початковий момент (теза), свою протилежність й заперечення (антитеза) і єдність протилежностей в одному (синтез), іншими словами, своє зняття, заперечення заперечення.

Експозиція Бажая в нашому випадку чітко вписується в рамки всесвітньої тріади. Її елементами є тексти (тези) - опреділення живопису, як виду мистецтва, - живописні твори (антитези) і сама виставка як синтез двох опозицій... Де-терміно наближує нас до визначення певного о-значення, робить нас детерміністами - представниками філософського вчення про закономірний зв'язок і взаємообумовлення явищ матеріального і духовного світу. Центральним поняттям детермінізму є положення про причинність, яке рано чи пізно приводить нас до наслідків.

Іншою похідною о-значення живопису у виставці Бажая є семантична сторона. Перед нами присутні два взаємодоповнюючі елементи - означене (тексти) і те що означують (живописні твори). Багатообразна дихотомія "означене / означуване" - основа знаковості і разом з тим механізм, який дозволяє нам класифікувати живопис, як семіотичну (знакову) структуру. В світлі семіотичності експозиційного простору елементи згаданої дихотомії можемо назвати просто знаками. За методом створення на експозиції Бажая розрізняємо два їх типи - інструментальні (живописні полотна) і органічні (цитати, як наслідок ос-мислення живописних творів).

В усіх експозиціях художника вражає та чіткість, гармонічність і структурна послідовність, з якою він працює над своїми творами. Концепція про експозицію, як цілісний і самодостатній твір мистецтва, створює передумови інтелектуального дійства, його осмислення. Експозиція Бажая заставляє в-думати-ся не лише художників, а, передовсім тих людей, які вважають себе теоретиками і критиками від мистецтва. Їм надається унікальний шанс побудови чіткої теорії мистецтва на базі вже наявного матеріалу.

Як і в попередніх виставках проблема дихотомії, протистояння, противаги і протилежності різноманітних елементів в цілому, є базовими чинниками у творчості митця, а що таке протиріччя, протилежність і протистояння, як не один із аспектів гармонії, що про неї говорили ще Платон і Арістотель...

Бажай у своїх експозиціях і творець, і критик і куратор... Це його стихія і він в ній Бажай!

Роман Ганкевич.