Тіберій Сільваші. ЖИВОПИС

Виставкою Тіберія починаємо шлях до Музею.

Такий шлях хочеться почати з чогось романтичного. Знака.
Знайшли його в Тіберії. Поставив цей диптих - усі зойкнули. Воно.

Живопис, у якому немає початку і кінця. Ниточкою кольору, чистої енергії - через віка-народи-країни. Ниточкою справжнього. Гадаю, Біляшевський і Щербаківський починали наш перший музей на тій же енергії та романтизмі. Саме зараз - час продовжити.

А Тіберій - чи не символ саме "продовження", не голого "початку"? Виріс із глибин КОСХу. РХСШ, Художній інститут, майстерня Яблонської, відкіля як із шинелі, молодіжна секція. Легендарні виставки, "заповідники", ще більш легендарні седневи, знаходження мови. До нього ще й зараз тягнуться живописці і всілякі -істи, скалки покоління "sturм und drang".

У колег по маргинальності це зветься "положенець". Тримає місто. Як славнозвісне Тіберія: "Доки в Києві "Інфанта" - таке поле, що не можна писати зле". Він із Веласкесом тримає. Чим? Вкрай високим професіоналізмом. Який переходить у подих часу. У долю.

Виставкою відкриваємо програму "Музей сучасного мистецтва" у ЦСМ "Совіарт". А цей шматочок, 150х380, без-початку, без-кінця живопису Тіберій Сільваші передає у Фонд майбутнього музею.


Ілюстрація: "Живопис". 1998, п., о., 150 х 380